Французько-німецький артист кабаре Еммануель Петерфальві, більш відомий як тележурналіст Альфонс, бачить комунікаційну прогалину в навчанні демократії. Молодь дуже цікавиться цією темою, "але у них є відчуття, що їх не чують", - сказав він Німецькому прес-агентству перед кількома гостьовими виступами в Саксонії, розповідаючи про свій досвід в рамках проекту шкільної демократії. "У якийсь момент вони здаються і перестають висловлювати свою думку, коли все, що вони чують від дорослих, - це те, що вони занадто молоді або не мають досвіду. Це погано".
У своїй сценічній програмі "Альфонс - jetzt noch deutscherer" ("Альфонс - тепер ще більш німецький") він з любов'ю розповідає про свою єврейську бабусю, яка пережила концтабір Освенцим, і з гумором розповідає про своє рішення, чи хоче він стати німцем. "Це зачіпає молодих людей, вони відкриваються". Тоді вони приймають речі, "ось у чому вся суть", - сказав він. "Тому що я ніколи не хочу, щоб щось подібне повторилося".
Сімейна історія Альфонса зворушує молодь
Молоді люди можуть поставити йому запитання під час семінару наступного дня, де він переважно слухає і заохочує їх до спілкування один з одним. "Для декого немає сумнівів у тому, що потрібно відстоювати демократію, навіть якщо це важко і виснажливо".
Для інших це не так, а дехто хоче демократію з "сильним чоловіком, який каже, що робити". Йдеться про те, щоб слухати, розуміти, сперечатися, думати про власну думку та думки інших, "це і є демократія".
Ініціювати дискусію не завжди легко, а іноді це не спрацьовує, визнав Петерфалві. "У цьому полягає сила соціальних мереж, де повторюється брехня". Тому навчання демократії та роботі з соціальними мережами має бути обов'язковим у школах.
Петерфальві: "Наднебезпечний час"
"Важливо щось робити, це наднебезпечний час, щось може вислизнути". Він цитує слова Симона Візенталя, який пережив Голокост, про те, що для того, щоб зло процвітало, потрібні лише добрі люди, які нічого не роблять, як це робить він під час своїх виступів. "Я думаю, що це актуально як ніколи, кожен покликаний щось робити".
Петерфальві живе в Німеччині з 1991 року. У пам'ять про свою "grand mère" він заснував фонд, щоб продовжити прагнення своєї бабусі до міжнародного взаєморозуміння через освітні проекти. Школи отримують квитки на автобіографічну театральну виставу зі знижкою. "Окрім фінансової підтримки, я також шукаю прихильників", - каже він. У Саксонії Фонд Cellex та Державний центр політичної освіти підтримують зусилля Петерфальві з просування демократії.
Копірайт 2025, dpa (www.dpa.de). Всі права захищені
