Виставка, присвячена еротичним магазинам як дзеркалу років переломних змін

Еротичні магазини в період переломних змін: нова виставка в Ерфурті висвітлює світ торгівлі еротичними товарами у східнонімецькій провінції. «Тема може здатися дивною, але, звісно, вона містить у собі чимало сучасної історії», — пояснює Ута Бретшнайдер, культурна антропологиня та директорка Центру майбутнього німецької єдності та європейської трансформації в Галле (Заале). 

Разом з істориком Єнсом Шоне вона опублікувала книгу про торгівлю еротикою у Східній Німеччині, починаючи з років переломних змін 1989 року. Одноіменна спеціальна виставка «Провінційна пристрасть. Еротичні магазини у Східній Німеччині» з четверга демонструє у Музеї народного мистецтва Тюрінгії фотографії Карен Вайнерт та Томаса Бахлера. Вони були зроблені під час досліджень і вирізняються своїм «документально-живописним» характером, зазначила Бретшнайдер. Виставку можна побачити до 25 жовтня в столиці Тюрінгії.

«Це насамперед погляд на життєві світи, яких, можливо, не очікуєш, та на професійні шляхи, які можуть виявитися зовсім дивовижними», — каже Бретшнайдер. Виставка також звертає увагу на провінцію за межами великих міст.

«Щорічна відпустка в секс-шопах у східнонімецькій провінції»

Бретшнайдер натрапила на цю тему випадково. Під час пандемії коронавірусу вона їхала на орендованому автомобілі по Південному Бранденбургу — і раптом побачила на навігаторі секс-шоп, як вона розповідає. Після перших досліджень це дивне відкриття переросло у спільний книжковий проєкт з істориком. Шоне є заступником берлінського уповноваженого з питань аналізу диктатури СЄП. Він, зокрема, займався питаннями сільської місцевості та сільського господарства в НДР.

Для цього книжкового проєкту вони відвідали ті еротичні магазини, що ще залишилися в провінції Східної Німеччини, та дослідили історії життя їхніх власників. «Ми два роки поспіль проводили свою щорічну відпустку в секс-шопах у провінції Східної Німеччини», — розповідає культурна антропологиня.

Її метою було об’їхати весь Схід. Однак це виявилося складнішим, ніж передбачалося. Наприклад, єдиний магазин, що ще існував у Мекленбурзі-Передпомор’ї, на той час саме закривався. Зрештою вони провели десять інтерв’ю з власниками еротичних магазинів у сільській місцевості. Історії цих людей та їхні торгові площі були зафіксовані у роботах обох фотографів. 

Показовий приклад періоду після розпаду НДР

За словами Бретшнайдера, ця тема є настільки цікавою, оскільки на прикладі еротичних магазинів можна, немов під збільшувальним склом, дослідити події після об’єднання Німеччини. Кінець НДР для багатьох людей означав кардинальні зміни — зокрема, у їхній професійній біографії. «І ця галузь, так би мовити, давала можливість продовжити професійне життя як самозайнята особа». Але на цьому прикладі також помітний вплив глобалізації та цифровізації. 

Розквіт цих невеликих магазинів, якими керували їхні власники, припав, отже, на початок 90-х років. «Це був величезний ринок», — розповідає вона. У НДР порнографія та торгівля порнографічними матеріалами були заборонені. Тому після об’єднання Німеччини виник великий попит, що накопичився за ці роки. «Такий так званий «надолужувальний споживання» спостерігався у багатьох сферах, де люди з НДР думали: «Як чудово, тепер ми можемо купити все, що захочемо», — каже вона.

Іноді в одному населеному пункті було кілька таких магазинів

Скільки саме таких магазинів існувало, невідомо, зазначає Бретшнайдер. Ходять чутки про цифру 2 000, але підтверджено це нічим. Напевно відомо лише те, що навіть у невеликих населених пунктах було кілька магазинів — наприклад, три в Ашерслебені та два на одній вулиці в саксонському Ошаці.

З середини 1990-х років багато з цих невеликих магазинів опинилися під тиском мереж еротичної продукції. З появою Інтернету та онлайн-торгівлі у 2000-х роках багато хто з них зрештою не зміг витримати конкуренції.

Як довго протримається «провінційна пристрасть»?

«Тож, по суті, залишилося лише кілька магазинів», — каже Бретшнайдер. Вони можуть і далі існувати, оскільки розташовані у власній нерухомості, а їхні власники здебільшого самі стоять за прилавком. Тим, хто не хоче купувати еротичні товари в Інтернеті, у майбутньому, ймовірно, доведеться частіше їздити до міста. «Провінційна пристрасть у провінції», ймовірно, не буде вічною, каже культурна антропологиня.