«Кліматичні побратими»: німецькі міста на шляху до Середземномор’я

Що спільного між Дрезденом і Купіново в Сербії, Магдебургом та італійським Бомборто або Ерфуртом і Зрновці в Північній Македонії? Вони є так званими «кліматичними побратимами». 

Згідно з модельованими сценаріями, через 60 років клімат у трьох столицях земель — Саксонії, Саксонії-Ангальт та Тюрінгії — буде таким, яким він уже є сьогодні у згаданих містах-побратимах. Одне вже ясно: кліматичні зони зміщуються на північ — у всіх регіонах Німеччини клімат стане таким, як сьогодні панує в Середземномор’ї та на Балканах.

До такого висновку ще в 2021 році дійшло дослідження, в якому, зокрема, брало участь Федеральне агентство з охорони навколишнього середовища. Для цього було проаналізовано такі показники, як середні температури повітря, кількість опадів та вітрові умови за період з 1986 по 2015 роки у 41 німецькому населеному пункті, розташованих у всіх федеральних землях та на різних ландшафтах. Потім ці показники порівняли з регіонами Європи, де в період з 1960 по 1991 рік спостерігалися в середньому подібні значення. Так і знайшли «близнюків». 

Німецькі міста можуть вчитися у своїх «близнюків»

«Виявилося, що всі ці регіони розташовані на відстані від 100 до 600 кілометрів далі на південний захід — аж до Франції», — написала авторка Аліса Квак у статті для Асоціації німецьких інженерів. Ідея «кліматичних близнюків» має цілком практичний бік: завдяки їй міста можуть планувати свою діяльність з урахуванням майбутнього. Якщо вони знають, який клімат їх чекає, то можуть переймати досвід своїх «близнюків» — наприклад, у питаннях архітектури, захисту від спеки, зрошення або вибору порід дерев.

Автори дослідження передбачають, що деякі міста в Саксонії, Саксонії-Ангальт та Тюрінгії зазнаватимуть «італійських умов» у кліматичному плані. Вони могли б переймати досвід, насамперед, у міст Емілії-Романьї. Це стосується, наприклад, Лейпцига з містом-побратимом Молінелла, Цвікау та Гери з Ріпаперсіко, Дессау (Альтедо) та Єни (Гамбулага). Для Веймара партнером могло б стати місто Лапово в Центральній Сербії, а для Хемніца — Толетіно в італійському регіоні Марке. Такі сценарії можна також промоделювати на інтерактивній карті Центру екологічних наук Університету Меріленда (США).  

Величезний виклик для відповідних регіонів

Федеральне агентство з охорони навколишнього середовища пише з цього приводу: «Гамбург із кліматом, як на Адріатиці, у Лаузиці — високі температури протягом усього року, як у Північній Іспанії, а у Франкфурті — кліматичні умови, порівнянні з Хорватією. Багатьом людям ця думка, мабуть, сподобається на перший погляд». Але те, що звучить як приємний розумовий експеримент, насправді означає величезний виклик для відповідних регіонів, екосистем та інфраструктури.

Без відповідних заходів середні температури підвищаться

У разі кліматичних змін без заходів із захисту клімату середні температури в найближчі десятиліття значно підвищаться, тоді як середня кількість опадів зміниться лише незначно, йде далі у повідомленні. До кінця століття клімат більшості німецьких міст може коливатися між умовами, що раніше панували на французькому узбережжі Атлантичного океану та на узбережжі Адріатичного моря від Центральної Італії до Хорватії. 

«Міста, які сьогодні за німецькими мірками є відносно прохолодними та вологими, такі як Гамбург, Бремерхафен чи Штральзунд, за кліматичними характеристиками можуть наблизитися до французького узбережжя Атлантичного океану — між Нантом і Бордо», — йдеться у прогнозі Федерального агентства з охорони навколишнього середовища. Відносно спекотні та дуже посушливі німецькі міста, такі як Бранденбург чи Котбус, можуть мати клімат, подібний до північної Іспанії, наприклад, поблизу Памплони.

Швидкість змін робить кліматичні зміни небезпечними

«Це порівняння дає уявлення про те, що саме має змінитися в Німеччині, щоб ми могли підготуватися до значно теплішого клімату в майбутньому. Також стає зрозуміло, що саме робить зміну клімату такою небезпечною і перетворює адаптацію до неї на такий великий виклик: швидкість цих змін», — підкреслюють експерти. Навіть якщо аналогії можуть бути наочними, це не означає, що, наприклад, архітектурні споруди чи екосистеми іншого міста можна просто відтворити.

Дрезденський кліматолог Даніель Гертель вказує на непередбачуваність. Мова йде не стільки про прогнози, скільки про кліматичні моделі, про прогнози. «Ми екстраполюємо поточний клімат на можливе майбутнє. Це можуть бути різні варіанти майбутнього. Тому завжди існує діапазон, у межах якого, ймовірно, відбуватимуться ці зміни». Однак не можна стверджувати, що в момент X у тому чи іншому місці ситуація буде саме такою.

Більше сонячного світла — вища випаровуваність

За словами Гертеля, можна зробити загальні висновки — наприклад, щодо температури. «Температура підвищується. Це впливає на випаровуваність, яка різко зросла. До того ж збільшується тривалість сонячного сяйва, що також впливає на випаровування».

Кількість опадів упродовж усього року наразі залишається досить стабільною, але в їхньому розподілі спостерігаються значні відмінності. Це, у свою чергу, може суттєво негативно вплинути на врожаї.

Хоча багато чого ще залишається незрозумілим, одне є безсумнівним: спека цьогорічного літа з рекордними температурами, що перевищують 40 градусів Цельсія, знову розпалила дискусію щодо наслідків та заходів захисту. Міста розробляють плани боротьби зі спекою, висаджують дерева, створюють прохолодні місця та планують у майбутньому зберігати якомога більше цінних опадів на випадок посушливих періодів. Процес осмислення вже розпочався — питання лише в тому, чи вдасться ще «повернути хід кліматичних змін».

Навчитися справлятися з наслідками

Такі експерти, як Гертель, оптимістично налаштовані щодо того, що ще можна втримати кліматичні зміни в контрольованих межах. Оскільки перші наслідки вже помітні, а глобальні викиди продовжують зростати — хоч і повільніше —, потрібно навчитися справлятися з цими наслідками.

Вчений виступає за чесну суспільну та політичну дискусію. Йдеться про те, які майбутні кліматичні ризики більшість готова прийняти, а які — ні, і хто, у разі сумнівів, нестиме за це відповідальність. А також про те, які наслідки це може мати для окремої людини: «Має діяти принцип обережності. Наука може надавати рекомендації з цього приводу. Політика ж повинна формулювати вимоги та цілі».