Сперма в обмін на мед: ось що відбувається на курсі з осіменіння бджіл

«Рівень фрустрації, мабуть, високий»

Те, що вилучення сперми у трутнів — це навичка, яку треба опанувати, стає очевидним, коли раптом по кімнаті розноситься гучне лаяння. «Все витекло! Весь ранок даремно!», — скаржиться один із учасників. Незграбний рух піпеткою коштував йому сперми, яку він так важко збирав протягом усього дня. 

«Рівень фрустрації має бути високим, особливо на початку, потрібна практика», — каже учасниця Марія Корпато. Разом із двома іншими селекціонерами вона спеціально приїхала на курс зі Швейцарії і вже має трохи більше досвіду. Про це свідчить і смітник на її лабораторному столі, добре наповнений мертвими трутнями. Адже, як і в природі, трутні гинуть після того, як досягають вершини свого життя — еякуляції.

Нарешті Атаеян знову демонструє завершальний етап курсу: Спочатку заздалегідь обрану матку бджіл приспають CO₂ за допомогою пристрою з цифровим регулюванням. «Це я теж розробив», — каже Атаеян і закріплює знерухомлену матку у витонченому на вигляд апараті для осіменіння. 

На екрані можна спостерігати, як фахівець під мікроскопом за допомогою крихітної петлі розтягує отвір у задній частині королеви, а потім з міліметровою точністю вводить відміряну кількість заздалегідь зібраної сперми трутнів. Потім він наклеює мітку на матку й виймає її з фіксатора. За кілька хвилин комаха знову починає рухатися.

А навіщо всі ці клопоти?

Атаеян — не єдиний постачальник обладнання та навчальних курсів з інсемінації бджіл. Взагалі ця техніка старша за самого фахівця, який народився 1972 року: «Штучне запліднення вже десятиліттями є загальновизнаним і перевіреним методом, який дозволяє досягати певних успіхів у розведенні», — зазначає директорка Регіонального інституту бджільництва в Гоген-Нойендорфі Ельке Генерш. Цю науково-дослідну установу фінансують федеральні землі Бранденбург, Саксонія-Ангальт, Саксонія, Тюрінгія та Берлін.

Наприклад, йдеться про те, щоб досягти стійкості медоносних бджіл до хвороби, що передається кліщем Варроа. «У нашому інституті протягом останніх десятиліть було виведено селекційну лінію, стійку до вароатозу, у якої навантаження кліщами не є таким значним. Ще однією метою є селекція на поліпшену імунну відповідь у бджіл, щоб вони стали більш стійкими до різних збудників хвороб», — пояснює Генерш.

Експертка підсумовує, чому селекція бджіл є особливо складною: «На відміну від великої рогатої худоби чи коней, бджоли — це комахи, що вільно літають. Їхнє природне спарювання відбувається в повітрі на місцях збору трутнів. Тварини знають, де вони знаходяться, і летять туди. Звідки вони це знають — цього ми, у свою чергу, не знаємо.» 

Після спарювання матки повертаються до свого рою, і їхня спеціальна сумка для зберігання сперми має бути наповнена настільки, щоб цього вистачило на решту їхнього життя — тобто цілком на три-чотири роки, — як пояснює Генерш. 

Спеціальні місця для бджолиних побачень

Альтернативою штучному заплідненню є так звані місця спарювання. Це спеціальні, часто віддалені місця спарювання, куди прилітають лише вибрані рої трутнів. Бджолярі можуть цілеспрямовано доставляти туди своїх маток у надії, що вони спаруються з місцевими трутнями. Однак цей варіант також вимагає від селекціонерів значних часових і логістичних витрат, про що повідомляють учасники курсу з інсемінації, організованого Атаеяном. 

Крім того, матки можуть запліднюватися кількома трутнями, а бджоли іноді пролітають кілька кілометрів, щоб спаритися. «Місця спарювання дають певну впевненість щодо того, з яким генетичним матеріалом спарюється матка. Але якщо ви хочете бути на сто відсотків впевненими, що ваша матка отримає лише сперму бажаного генетичного походження, штучне запліднення — це єдиний варіант», — зазначає Генерш.

Вона визнає: «Однак штучне запліднення — це прерогатива селекціонерів, а штучно запліднена матка коштує дорого». Проте важко переоцінити внесок селекціонерів. Адже нащадки маток від трутнів потім широко поширюють селекційну мету.

«Запилення — це найважливіше»

Атаеян вбачає користь селекції також у тому, що для боротьби зі шкідниками у вулику потрібно застосовувати менше хімікатів: Згідно з його тезою, життєздатні рої, у яких було виведено певну поведінку з прибирання, можна частіше залишати без нагляду.

Фахівець також зазначає, що виробництво меду не є головним завданням медової бджоли. «Першим і найважливішим продуктом бджоли є запилення.» І саме для цієї роботи тварини повинні бути сильними.

Copyright 2026, dpa (www.dpa.de). Всі права захищені