Разом, а не наодинці: чому існують клуби для прогулянок

У п’ятницю ввечері колона прогулянців рухається у сутінках центром Дрездена. Молоді та люди похилого віку йдуть пліч-о-пліч. Дехто тримає в руці стаканчик з напоєм, дехто прикрашений гірляндами, а дехто — у супроводі своїх собак. Вони розмовляють невеликими групами — десь ще стримано, десь уже жваво.

Те, що перехожі можуть тут побачити в центрі Дрездена, — це ще молодий дрезденський клуб прогулянок, який, за словами самого Конрада Геферта, він заснував у липні цього року. «Просто тому, що мені самому хотілося познайомитися з новими людьми, адже коло моїх друзів уже дуже обмежене», — каже Геферт. Усіх своїх друзів він знає через роботу.

Новий формат, але не бум

Клуби прогулянок стають відомими завдяки соціальним мережам: поступово вони з’являються у все більшій кількості міст, наприклад, у Берліні, Лейпцигу, Франкфурті-на-Майні, Гамбурзі чи Ольденбурзі. За даними організаторів, іноді збираються сотні людей. 

Незважаючи на швидке поширення, спортивний та соціальний психолог Єнс Кляйнерт із Німецького спортивного університету в Кельні не говорив би про бум таких клубів: «Я б просто назвав це новим форматом, який приємним і милим чином доповнює весь спектр можливих пропозицій».

Подолання бар’єру у спілкуванні з людьми

У Дрездені так звана «команда обізнаності» знає маршрут, веде групу та завжди готова відповісти на запитання. Модератор по дорозі задає питання або пропонує завдання, щоб учасники почали спілкуватися. «Усі хочуть одного й того самого, але просто не наважуються. Ми дбаємо про те, щоб це не стало перешкодою для справжнього знайомства з новими людьми», — так пояснює Хоферт суть цієї допомоги. «Вже на півдорозі прогулянки у кожного дійсно з’являється хтось, з ким можна поговорити, а може, навіть новий друг».

26-річна Ві-Ань знайшла клуб в Instagram і бере участь у прогулянках з другої. На свою першу зустріч вона хотіла прийти з подругою. Однак та відмовилася, тож вона пішла сама. «Спочатку я справді відчувала себе трохи ніяково, але це швидко минуло», — згадує вона. «Не минуло й двох хвилин, як до мене підійшли перші люди». Зараз завдяки клубу любителів прогулянок вона вже знайшла нових друзів.

Рух полегшує налагодження контактів

Тут прогулюються не для того, щоб набирати кроки, пояснює Геферт: «Насправді головне — це налагодження зв’язків, а прогулянка — це просто привід, через який люди зустрічаються». Тому група проходить лише близько трьох кілометрів. «Це під силу кожному», — вважає Геферт. 

«Фізична активність полегшує налагодження контактів, оскільки люди займаються спільною діяльністю. І це, звісно, завжди простіше, ніж просто зустрічатися заради зустрічі, — люди збираються, щоб разом щось робити», — пояснює спортивний та соціальний психолог Кляйнерт.

Він також вбачає у невисоких вимогах до результатів один із чинників популярності клубів прогулянок. Вони є своєрідною альтернативою орієнтованим на результати трендам у спорті, таким як Hyrox чи CrossFit, — каже він.

Формат, у якому можуть брати участь усі

Гьоферт прагне зробити участь у заходах максимально доступною. Тому маршрути короткі та безбар’єрні. Він шукає спонсорів для кожної прогулянки, щоб мати змогу пропонувати напої та закуски.

Неллі входить до команди Höfertha з підвищення обізнаності та бере участь у кожній прогулянці. «У свої 45 років я тут трохи нагадую маму», — жартує вона. Вона поставила собі за особливе завдання «завжди дбати про те, щоб люди з інвалідністю та старше покоління були в полі зору, а також щоб маршрути були безбар’єрними». За словами організатора Геферта, у кожній прогулянці беруть участь також люди на інвалідних візках.

Прогулянки проти самотності

Експерт Кляйнерт пояснює, що самотність у суспільстві стала все більш гострою проблемою, яку намагаються компенсувати такі ініціативи, як клуби прогулянок. Згідно з панельним дослідженням Німецького інституту економічних досліджень (DIW) за 2025 рік, 19 відсотків німців іноді або частіше відчувають самотність — до пандемії таких було лише 14 відсотків.

За словами Геферта, у цьому також відіграють роль соціальні мережі. Він описує: «З будь-ким можна надзвичайно легко зв’язатися, але це лише поверхневі стосунки, а не дружба в реальному житті». Він бачить це й у клубі прогулянок. Кляйнерт додає, що людям недостатньо мати контакти лише через соціальні мережі. «Це не те саме, що мати фізичний контакт і справді відчувати когось поруч із собою».