Чому місцеві комарі часто небезпечніші за екзотичних

Місцеві комарі як переносники вірусів

Натомість головним переносником збудників хвороб, таких як вірус Західного Нілу, який може становити серйозну небезпеку, зокрема, для людей похилого віку або хворих, вважається звичний супутник багатьох літніх вечорів на свіжому повітрі: звичайний домашній комар. Згідно з даними Інституту Фрідріха Лёффлера та Інституту Роберта Коха, місцеві комарі поширили вірус, починаючи з Берліна та Бранденбургу, аж до Саксонії, Саксонії-Ангальт та Тюрінгії. Вірус Західного Нілу вперше було виявлено в Німеччині наприкінці літа 2019 року у людей, які заразилися на території країни.

Однак комарі можуть стати проблемою не лише через перенесення хвороб, а й через саму свою чисельність — чи то місцевий рейнський комар, чи то завезений тигровий комар. «Обидва види надзвичайно настирливі й надокучливі», — зазначає Вернер. На відміну, наприклад, від кімнатного комара, вони невпинно нападають на своїх жертв і їх майже неможливо відігнати. Крім того, іноді їх кількість настільки велика, що це підпадає під наукове визначення слова «навала»: це 20 або більше укусів на хвилину. «За таких обставин вечір біля мангала стає неможливим».

Рейнська комара (Aedes vexans) — це місцевий вид комарів, що мешкає в заплавних районах, личинки якого масово розвиваються на затоплених луках та заплавах після повеней. Вона може за короткий час досягти величезної щільності популяції та пролітати відстані до кількох кілометрів у пошуках хазяїв.

Укуси мошок-комарів несуть ризик інфікування

Натомість мошки-комарі залишають подекуди значні рани. На відміну, наприклад, від комарів, які висмоктують кров своїх жертв за допомогою тонкого хоботка, ці комахи проривають невеликий кратер у підшкірній сполучній тканині, доки не утворюється крапелька крові, яку вони злизують. Більш проблематичними, ніж сам укус, є можливі наслідки неправильного лікування, пояснює Вернер.

«У разі укусів мошок — як і в разі будь-яких інших укусів — головне правило: не торкатися рани руками», — застерігає Вернер. Навіть незначні забруднення, що потрапили в рану під час розчісування, можуть спричинити серйозні вторинні інфекції. Мошки живуть і розмножуються біля багатих на кисень водойм.

Мошки проникають навіть крізь полотно наметів

Подібну тактику висмоктування крові — але, як правило, цілком приховано — застосовують і мошки. Ці комахи, розмір яких зазвичай становить лише один-два міліметри, часто залишаються зовсім непоміченими, доки не дасть про себе знати сверблячий укус, зазначає Вернер. Той, хто, рятуючись від мошок, ховається у наметі, тут теж не в безпеці: завдяки своїм розмірам ці крихітні шкідники можуть протиснутися навіть крізь тонку марлеву тканину наметів. У світі налічується кілька тисяч видів мошок.

Однак науковці не можуть однозначно відповісти, які саме комарі спричиняють найнеприємніші укуси: кожна реакція на укус залежить від індивідуальної імунної системи, зазначає Вернер. Крім того, на реакцію впливає «коктейль» білків, що виділяється під час укусу: так, незвичні для організму білки можуть спричинити сильніші захисні реакції.

Дослідники комарів потребують підтримки

Щоб задокументувати поширення комарів та мати змогу якомога швидше втрутитися у разі появи потенційно небезпечних видів, дослідники комарів потребують допомоги населення, зазначає Вернер. Наразі в Німеччині близько 42 000 учасників зловили та надіслали для досліджень понад 250 000 комарів. Нові популяції комарів спочатку досить легко ліквідувати. Тому своєчасна підтримка є надзвичайно важливою для швидкого реагування.

Copyright 2026, dpa (www.dpa.de). Усі права захищені