Розмова з коровою Кете та симфонія для сільськогосподарської техніки

Фестиваль «Stelzenfestspiele» поблизу Ройта відкриває для глядачів новий вимір. На 33-му випуску цього культового фестивалю, що проходить у трикордонному регіоні Баварії, Саксонії та Тюрінгії, гості можуть поспілкуватися з коровою. Вона перебуває у хліві в сусідньому Ротенакері та підключена до фестивалю за допомогою інсталяції, що працює в режимі реального часу. На голові у Кете — шапочка з датчиками, за допомогою яких вимірюються її мозкові хвилі. Перед цим штучний інтелект було «нагодовано» всією необхідною інформацією про корів загалом і про Кете зокрема.

Корова Кете виявилася філософкою

Моніка Шайбе, яка раніше працювала у корівнику в Ротенакері, подарувала Кете свій голос. Перед камерою корова жує сіно, а під час розмови виявляється справжньою філософкою. На запитання, чи вірить вона в Бога, вона відповідає так: «Бог — це величне слово, величне й сухе, як сіно без запаху. Я більше знайома з тим, що тисне й підтримує: стадо, молоко для телят, тепло в шерсті, вода в роті, тіло поруч зі мною. Коли ви, люди, говорите «Бог», чи часто маєте на увазі щось вище за себе? Я запитаю інакше: за що тримається твоє тіло, коли стає тісно, людино?»

Кете рішуче: «Мені вже набридло це в роті»

Навіть на питання про інопланетян Кете не розгубилася. «Мені більше знайомі тіла поруч: шерсть, мухи, метал, запах хліва (...) Чи є там, зовні, ще якісь істоти, я не знаю, але ви, люди, для мене й так уже достатньо чужі». Чи їла б вона сир, запитує жінка: «Я їм рослини, людино! Траву, сіно, воду, сіль. Молоко для мене — це насамперед тіло й теля, тиск і полегшення, а не людська штука для рота. Ось, тепер мені вже достатньо в роті». Через чотири хвилини Кете завершує поетичну розмову. Щоб якомога більше гостей мали нагоду поспілкуватися.

«Stall-Geflüster» — це художній проєкт на основі штучного інтелекту

Проєкт «Stall-Geflüster» був розроблений командою під керівництвом Мішеля Шнайдера та Мартіна Єніхена. Міхель Шнайдер, син директора фестивалю Генрі Шнайдера, походить із незалежної мистецької сцени та спеціалізується на цифровому мистецтві. Останні кілька років він займається штучним інтелектом. Він багато розповідав про це своєму батькові, і той зацікавився. Якось і з’явилася ідея з коровою, адже фестиваль «Stelzenfestspiele» і раніше мав зв’язок із корівником у Ротенакері.

Мартін Єніхен, за його власними словами, тим часом налагодив зв’язок із Кете навіть без перекладу. «Вона мені вже справді прикипіла до серця. У мене таке відчуття, ніби я її розумію». Він намагається вникнути в її спосіб мислення та змінити свою точку зору, пояснив Єніхен. «Мені це приносить радість. Іноді я просто розмовляю з нею між справами».

Корова співчуває людям, які щодня мчать у повсякденному житті

Шнайдер нагадує, що, окрім класичної схеми штучного інтелекту з питаннями та відповідями, це ще й мистецький проєкт. Саме тому Кате висловлюється так поетично. Вона отримала певне виховання, по суті, співчуває людям як істотам, що живуть у поспіху, які постійно дивляться на годинник і мчать від зустрічі до зустрічі. «Чому ви завжди шукаєте десь далеко, коли власне тіло так важко стоїть на землі?», — каже корова.

Фестиваль з епохальною версією «Болеро» Равеля

У п’ятницю ввечері фестиваль «Stelzenfestspiele» відкрився звуковим перформансом «Симфонія сільськогосподарської техніки», під час якого знову було задіяно чимало сільськогосподарського обладнання — зокрема, доїльну машину, трактор та орган, що грає за допомогою шлангів для гною. На завершення пролунала версія «Болеро» Равеля, яка кардинально відрізнялася від усіх попередніх інтерпретацій — окрім шалем та гуркоту трактора, неповторний звук створювали, зокрема, віброплита та вокальні партії. Публіка у переповненому фестивальному сараї на Штельценберзі була в захваті.

Фестиваль має культовий статус — гості з усіх куточків Німеччини

Фестиваль має культовий статус і відомий за межами регіону. Про нього повідомляли навіть закордонні ЗМІ. Колишній альтист Гевандхауса Генрі Шнайдер заснував його у 1993 році у своєму рідному селі. Назва «Фестиваль на палях біля Ройта» є алюзією на Байройтський фестиваль. Місцевий фестивальний зал тут називається «фестивальною коморою». У Штельцені на пагорбі також грають музику з власним фестивальним оркестром. Ще до неділі глядачі можуть насолодитися різноманітними виставами.