Коли одне натискання кнопки може врятувати життя

Одне натискання кнопки — і на іншому кінці лінії вже хтось відповідає. Можливо, літня людина впала і не може підвестися. А може, сигнал тривоги спрацював випадково. У диспетчерській служби домашніх екстрених викликів Німецького Червоного Хреста (DRK) у Саксонії все це є частиною повсякденного життя. В середньому щодня сюди надходить близько 350 сигналів тривоги. Співробітники повинні в найкоротший час вирішити, що робити.

«Якщо вони натискають кнопку, а ми нічого не чуємо, хтось завжди приїжджає», — каже Максі Кюттнер, керівниця диспетчерської служби домашньої екстреної допомоги DRK у Саксонії. Адже за тихим викликом допомоги може ховатися нешкідлива помилкова тривога. Але може бути й так, що хтось лежить на підлозі без свідомості.

Між помилковою тривогою та медичною надзвичайною ситуацією

Система домашнього виклику допомоги дає змогу літнім, хворим або самотнім людям швидко викликати допомогу в екстреній ситуації. Коли натискають кнопку тривоги, пристрій автоматично встановлює зв’язок із центром домашнього виклику допомоги. Тоді насамперед постають вирішальні питання: чи перебуває потерпілий у свідомості? Чи є видимі травми? Чи відчуває він біль? «Наприкінці ми, по суті, запитуємо те саме, що запитала б будь-яка диспетчерська служба, якщо б ви зателефонували на номер 112», — пояснює Кюттнер.

Потім організовується відповідна допомога. Це може бути співробітник служби домашніх викликів або служба швидкої допомоги. Не кожне падіння є приводом для виклику швидкої допомоги. Іноді людині просто потрібна допомога, щоб знову сісти в крісло. Важливо розмежувати: «Ми не є службою швидкої допомоги, а служба швидкої допомоги — це не служба перевезень», — каже Кюттнер. Тому, хто вже тиждень страждає від болю в спині, не обов’язково потрібна карета швидкої допомоги.

Від червоної кнопки до непомітного годинника для екстреного виклику

Основний принцип залишається незмінним уже протягом десятиліть. «По суті, система домашнього виклику допомоги почалася з червоної кнопки на браслеті та пристрою, що підключався до телефонної розетки», — пояснює керівник компанії DRK Hausruf und Service in Sachsen GmbH Кнут Айхгольц. Одне натискання кнопки встановлювало зв’язок із диспетчерською службою, звідки організовувалася допомога.

Досі багато людей асоціюють домашню систему екстреного виклику зі старінням та втратою самостійності. Цей стереотип не змінювався так само швидко, як розвивалася техніка. «Завжди панує думка: так, якщо у мене є система екстреного виклику, значить, я старий», — каже Кюттнер. При цьому вибір пристроїв зараз значно розширився. Окрім класичних браслетів, існують непомітні ланцюжки для екстреного виклику, смарт-годинники з кольоровими ремінцями та мобільні пристрої, які носять на ремені. За допомогою них можна подати сигнал тривоги навіть поза межами власної квартири, повідомляє Айхгольц.

Деякі моделі тепер навіть мають функцію голосового керування. Той, хто фізично вже не в змозі натиснути кнопку, може просто крикнути «Допоможіть, допоможіть», — каже Айхгольц. Нові можливості покликані зробити систему домашнього виклику допомоги більш придатною для повсякденного використання та сприяти тому, щоб більше людей скористалися цією пропозицією.

Коли ім’я перетворюється на знайомий голос

Для співробітників диспетчерської робота не завжди обмежується лише обробкою тривожних викликів. Деякі абоненти регулярно дзвонять. Імена перетворюються на знайомі голоси, а з коротких розмов виникають невеликі повсякденні стосунки, розповідає Кюттнер. Однак трапляються й складні моменти. Коли абонент, який користується послугою вже багато років, потрапляє до лікарні або помирає, це не залишає співробітників байдужими. 

Мотивацією для співробітників є відгуки після успішних виїздів. Родичі або постраждалі іноді ще раз дзвонять до диспетчерської. «Я вже нічого не могла зробити, я лише натиснула кнопку, ви приїхали, і мене вдалося врятувати», — так Кюттнер описує такі дзвінки. Для неї та її колег це є важливим підтвердженням їхньої роботи.

350 викликів на день

Мета полягає в тому, щоб прийняти якомога більше викликів протягом 30 секунд, каже Кюттнер. Норма Німецького Червоного Хреста становить 90 відсотків. Насправді, за її даними, співробітники в Саксонії встигають прийняти понад 94 відсотки сигналів тривоги протягом цього часу.

Однак значна частина щоденних сигналів тривоги не є медичними надзвичайними ситуаціями. «У 80 відсотках випадків це помилкові тривоги або пробні сигнали», — каже Кюттнер. Часто сигнал спрацьовує випадково: наприклад, під час одягання светра або коли ланцюжок екстреного виклику притискається до тіла.

Тому користувачам не варто побоюватися неприємностей. Навпаки: поріг сором’язливості натиснути кнопку має залишатися якомога нижчим. Краще один раз занадто часто, ніж один раз занадто рідко.

Попит зростає

За даними Федеральної асоціації домашніх систем екстреного виклику, у 2024 році понад 1,2 мільйона людей у Німеччині користувалися системою домашнього екстреного виклику — і ця тенденція зростає. Асоціація, що налічує 50 членів, серед яких і Німецький Червоний Хрест (DRK), охоплює близько 95 відсотків ринку. Щодня надходить приблизно 11 000 дзвінків, з яких близько 3 600 призводять до виїздів на місце події.

За даними Кюттнера, у Саксонії Німецький Червоний Хрест обслуговує близько 18 000 учасників. Попит зростає, зазначає Айхгольц. Хоча переважно це люди похилого віку, які користуються системою екстреного виклику додому, до неї звертаються й молодші люди, які мають певний рівень потреби в догляді. Багато хто хоче якомога довше жити самостійно у звичному для себе оточенні. Система екстреного виклику з дому може стати для них важливою підтримкою.