Вода — завдання для майбутніх поколінь: чи вистачить запасів?

Програма «Майбутнє води для Саксонії»

Два з половиною роки тому колишній уряд Саксонії започаткував програму «Майбутнє води для Саксонії». У ній описано майбутні вимоги — від громадського водопостачання та модернізації гребель до локального утримання води та управління в умовах низького рівня води. На той час потреби в інвестиціях оцінювалися в 1,6 мільярда євро. З огляду на масштаб завдань, у довгостроковій перспективі ці потреби можуть ще зрости, вважає експерт з питань водних ресурсів Енді Філіпп.

Зважаючи на напружену бюджетну ситуацію у Вільній державі Саксонії, можна сумніватися, чи вдасться реалізувати всі заходи програми. Одне можна сказати напевно: забезпечення водопостачання — це завдання на покоління, на яке ще доведеться витратити багато мільярдів євро. У відповідному земельному відомстві ніхто не схильний до паніки. Однак такі люди, як Філіпп, знають, що й населення в перспективі має налаштуватися на зміни.

Саксонці є зразком для наслідування в Німеччині щодо споживання води

При цьому саксонці вже сьогодні є найбільшими економниками води в порівнянні з іншими федеральними землями. У Німеччині поточне споживання води становить близько 125 літрів на день, а в Саксонії — менше 100 літрів, каже Філіп. Це пов’язано насамперед з інвестиціями у водопровідну інфраструктуру після об’єднання Німеччини. Нові трубопроводи та нове обладнання забезпечують на сході менші втрати води на шляху до споживача.

Філіпп вважає великою розкішшю те, що в цій країні воду відмінної якості доставляють додому практично за собівартістю. Близько 40 відсотків населення Саксонії отримує питну воду з водосховищ — це високий показник у порівнянні з іншими федеральними землями. Коли такий фахівець, як Філіп, говорить про проблему з водою, він має на увазі не стільки її кількість, скільки доступність у певні періоди.

Приплив води до водосховищ різко скоротився

За даними Управління водосховищ землі, у липні цього року саксонські водосховища отримали лише третину того припливу, який зазвичай припадає на цей місяць. Наслідки цього наразі особливо помітні на греблі Ленмюле в Східному Ерцгебірге. Наразі вона заповнена лише приблизно наполовину. Кам’яний міст у водосховищі, який зазвичай повністю знаходиться під водою, знову з’явився на поверхні. 

«Період посухи» у Саксонії, принаймні на думку фахівців, спостерігається вже понад десять років. З 2013 року рівень ґрунтових вод знижується. З 2018 року настали три роки вираженої посухи. Винятком став лише 2021 рік. Значних запасів снігу, що залишилися з зими, більше немає, що, у свою чергу, впливає на рівень ґрунтових вод. Випаровування посилюється, зокрема через те, що температура та інтенсивність сонячного випромінювання зростають завдяки дедалі чистішій атмосфері.

Тиск на стратегічний ресурс — воду — зростає

«Водний баланс останніми роками опинився під тиском, оскільки ми майже завжди фіксували кількість опадів нижче середнього», — повідомляє Філіп. У 2026 році ми знову опинимося на такому шляху. «Само по собі це не є драматичним, але ситуація погіршується з року в рік». Досі води вистачало, щоб задовольнити потреби всіх. Однак без відповідних запобіжних заходів так не буде й надалі.

За словами Філіпа, у майбутньому набагато більшого значення, ніж раніше, набуватиме утримання дощової води в містах та сільських районах — ключове слово: «губкове місто». Незрозуміло, наскільки населенням доведеться скорочувати споживання води, наприклад, у літні місяці. Райони вже сьогодні реагують заборонами на забір води з поверхневих водойм. Загалом тиск на стратегічний ресурс — воду — зростатиме.

Переконувати споживачів вагомими аргументами

Щоб заохотити більш раціональне використання води, Філіпп виступає за запровадження загальнофедеральної моделі за баварським зразком: там за значне використання води стягується так званий «водний цент». За забір підземних вод там тепер стягується єдиний збір у розмірі 10 центів за кубічний метр (1 000 літрів). При цьому діє пільговий обсяг у 5 000 кубічних метрів на рік. «Це, безперечно, той важіль, за який можна потягнути», — переконаний Філіп. Приховувати проблеми немає сенсу. За допомогою вагомих аргументів споживачів, безсумнівно, можна переконати.

Про те, що потрібно дивитися ширше, свідчить ще одна вимога до саксонського водогосподарства. Згідно з міжрегіональною угодою з Берліном та Бранденбургом, Вільна держава зобов’язана, насамперед у посушливі періоди, подавати достатню кількість води у Шпрею. Під час низького рівня води приблизно половина води у Шпреї походить із «осушення» відкритих буровугільних кар’єрів — відкачування та видалення ґрунтових, фільтраційних або кар’єрних вод. 

Саксонія повинна постачати воду для Бранденбургу та Берліна

Тому постає питання, що станеться після закінчення ери бурого вугілля. На думку Філіпа, повне припинення подачі води з відкритого кар’єру за певних обставин може мати критичні наслідки, наприклад, для водного туризму у Шпревальді. Щоб зберегти обсяги води, доступні в басейні річки, особливо під час посухи, доведеться продовжувати, принаймні періодично, «відкачувати» воду або створити додаткові водосховища. Як третій варіант планується будівництво перекидного каналу з Ельби до Шпреї — але й тут є опір.

Перекидний канал — система труб із насосами — стане, насамперед, фінансовим викликом. Лише на трасу для перекидання, за різними оцінками, досі було закладено кілька сотень мільйонів євро. Щорічні експлуатаційні витрати, наприклад, на перекачування води, можна оцінити в однозначну мільйонну суму. Філіпп також звертає увагу на часові рамки реалізації такого проєкту. «Це не те, що можна реалізувати за кілька років». Саме тому питання водопостачання залишається завданням для цілого покоління.

Copyright 2026, dpa (www.dpa.de). Усі права захищені