Logo Die Sachsen News
powered by publizer® CMS

«Просто дарувати свій час» — волонтери в хоспісі

«Просто дарувати свій час» — волонтери в хоспісі
Розмови, спільні ігри та маленькі радості — саме цим займаються волонтерки хоспісу. (Фото: Продукція) / Фото: Катаріна Кауше/dpa
Від: Sachsen News
Газета, розмова чи партія в «Не сердься»: волонтери дарують тяжкохворим у хоспісі маленькі радості. Що саме спонукає їх до такої діяльності.

Поки супровідниця хоспісу Брігітте Хартвіч розмовляє з одним із пацієнтів у хоспісі «Марієн» у Дрездені, чоловік раптом розплакався. Він тяжко хворий, але перебуває в хоспісі ще недовго. Хартвіч знає, що розлука з дружиною тяжко на нього впливає. Однак цього дня він плаче через те, що тут більше не отримує свою щоденну газету, яку зазвичай завжди читав. Після розмови волонтерка-супровідниця дістає йому звичне читання, як вона розповідає. Коли вона передає йому газету, сльози знову навертаються йому на очі.

Приносити радість, незважаючи на обмежені можливості

Вже близько п’яти років Гартвіч раз на тиждень приходить до хоспісу «Марієн» і відвідує там мешканців. Там перебувають на стаціонарному лікуванні дванадцять людей із захворюваннями, що скорочують тривалість життя. «Дуже важливо розпізнати, що саме серед обмежених можливостей приносить людині радість або просто дозволяє відволіктися на щось інше. Це наше завдання, так я це бачу», — описує вона свою волонтерську діяльність.

Насамперед вона виступає співрозмовницею для мешканців. Важливо не оцінювати і не висловлювати думок, які можуть викликати у людей негативні думки. «Просто слухати», — каже вона. Поради слід давати лише в тому сенсі, щоб заохотити когось ще раз поговорити з тією людиною, з якою виникла проблема. 

До цього додаються невеликі радості, які вона дарує людям там, наприклад, прогулянка чи щоденна газета.

Ева Ебертседер працює волонтеркою в денному хоспісі «Марієн-Хоспіс». Її день зазвичай починається зі спільного сніданку, каже вона. Там теж багато розмовляють. Гості та волонтери разом планують день: вони ходять на прогулянки, займаються рукоділлям або грають. Абсолютна класика в хоспісі, у цьому Ебертседер і Хартвіч згодні: класична гра «Не сердься». 

Тисячі волонтерів у хоспісних службах

За даними Міністерства соціальних справ землі Саксонія, там налічується 15 стаціонарних хоспісів для дорослих та 54 амбулаторні хоспісні служби. За словами речниці Сари Цінн, хоспіс «Марієн» є єдиним стаціонарним хоспісом у столиці землі.

Лише в амбулаторних службах, за даними міністерства, працюють понад 2 700 волонтерів. Щодо стаціонарних хоспісів міністерство не має даних. За словами Цінн, у хоспісі «Марієн» наразі активно працюють 20 волонтерів, які займаються різними напрямками діяльності. При цьому не всі волонтери супроводжують пацієнтів, деякі приходять для участі в окремих творчих заходах або виконання конкретних завдань, таких як догляд за рослинами.

Чому люди вирішують стати волонтерами?

За словами Ебертседер, коли вона розповідає стороннім про свою волонтерську діяльність, найчастіше чує приблизно дві фрази: «Не зачіпай мене цією темою» або «Ну, я б так не змогла». Такі фрази знайомі нам усім, вважає вона.

Ебертседер і Хартвіч обидві вирішили допомагати в хоспісі як волонтерки після смерті близької людини. «Я роблю це з великим задоволенням, бо переважна більшість людей дуже вдячна за те, що є хтось, хто знаходить час і просто дарує їм свою увагу», — каже Ебертседер про свою мотивацію. Гартвіч, яка до виходу на пенсію працювала медсестрою та подологом, за її власними словами, хотіла й після закінчення трудового життя мати якесь завдання та команду.

Ебертседер підкреслює, що спілкування з різними людьми збагачує її: «Я познайомилася з неймовірно великою кількістю людей, і кожен з них має надзвичайно цікаву життєву історію. У цьому я бачу всю красу цієї справи». Також завдяки волонтерській діяльності змінилося її власне ставлення до смерті. 56-річна жінка каже: «Мені стало набагато легше просто прийняти це і глибоко усвідомити, що це невід’ємна частина кожного життя і що це не те, від чого можна відмахнутися, а саме частина життя».

Волонтери зі спеціальною підготовкою

Перед початком роботи волонтери в Дрездені проходять підготовку тривалістю близько ста годин, пояснює Ансгар Ульріх із Християнської служби хоспісу в Дрездені, який відповідає за підготовку супроводжуючих у хоспісі. Гартвіч та Ебертседер пройшли тут свою підготовку. За словами Ульріха, підготовка готує майбутніх супровідників хоспісу до роботи в хоспісі не лише знаннями про кінець життя людини. 

Під час підготовки також йдеться про самопізнання волонтерів — їхнє ставлення до смерті та скорботи, власні сильні сторони та межі. Тому учасники завжди мають брати участь у семінарських вихідних із психологом, щоб поміркувати над собою. «Тобто потрібно також замислитися над тим, що я можу розкрити про себе або наскільки глибоко можна залучитися. Адже навіть для нас самих десь є свої межі», — так описує це Гартвіч.

Попит на навчальні місця у Дрездені великий, каже Улльріх. Два навчальні курси, які будуть запропоновані у 2027 році, вже заповнені.

І Гартвіч, і Ебертседер навіть не думають припиняти свою волонтерську діяльність. «Якщо я буду фізично спроможний, думаю, що зможу це робити ще деякий час», — каже Гартвіч.

Copyright 2026, dpa (www.dpa.de). Усі права захищені

Переклади автоматизовані за допомогою штучного інтелекту. Ми з нетерпінням чекаємо на ваші відгуки та допомогу в покращенні нашого багатомовного сервісу. Напишіть нам за адресою: language@diesachsen.com.