«Переповнені»: притулки для тварин у Саксонії працюють на межі своїх можливостей

Притулки для тварин у Саксонії працюють на межі своїх можливостей. І Саксонія — не єдиний регіон, де спостерігається така ситуація. «Притулки для тварин по всій Німеччині переповнені», — каже Міхаель Сперліх, голова Саксонської земельної асоціації захисту тварин та керівник притулку для тварин у Лейпцигу. Водночас у Саксонії є одна особливість, яка має негативні наслідки. Зокрема, Саксонія — єдина федеральна земля, яка не має положення про захист котів.

Таке положення зобов’язувало б власників котів, що вільно гуляють на вулиці, каструвати своїх тварин, встановити їм мікрочіп та зареєструвати їх у реєстрі домашніх тварин. Наразі проблема притулків полягає у молодих котах, які потрапляють туди виключно як знайдені тварини, — каже Клаудія Руф із притулку «Філауер-Вальд». Причиною цього є те, що власники не стерилізують своїх тварин — «через необізнаність, скупість або брак коштів, оскільки витрати на ветеринарні послуги за останні роки надзвичайно зросли».

Кангал — це не собака для міста

Загалом з початку року їхній притулок прийняв 300 котів; у Лейпцигу останнім часом їх було 50 на місяць. Принаймні котів, на відміну від собак, легше влаштувати в нові сім’ї, каже Сперліх. У Лейпцигу у нього перебуває близько 35 собак, яких визнано небезпечними або щодо яких ще триває процедура визначення небезпечності. Сперліх вважає, що відповідальність лежить на власниках. «Люди, купуючи собаку, не замислюються над тим, з якою метою колись було виведено цю породу». 

Наприклад, турецький кангал — це собака-охоронник стада, якій у великому місті не місце. Тому Шперліх виступає за створення загальнофедерального переліку, який регулюватиме утримання певних порід.

Шперліх і Руф відкидають термін «бойова собака» стосовно таких собак. За словами Руфа, не існує жодного дослідження, яке б доводило зв’язок між породою та небезпечністю. Підвищена агресивність спостерігається у всіх порід, аж до найменших собак. «Різниця полягає, щонайбільше, у тяжкості травм, які вони можуть заподіяти».

Термін «бойовий пес» є історично застарілим

Крім того, термін «бойовий пес» має інше значення, як пояснює Сперліх. 2 000 років тому собак використовували в римських легіонах для боротьби з людьми. Пізніше, у XVIII столітті, люди влаштовували собачі бої для розваги населення та нацьковували собак на інших тварин. Термін «бойовий собака» у сучасному контексті є оманливим. 

Взагалі, схоже, що проблеми створюють саме власники. Іра Вайсбах із притулку для тварин у Хемніці повідомляє, що багато людей хочуть віддати великих собак, таких як німецькі вівчарки чи малінуа, «тобто робочі породи, які взагалі не відповідають життєвим обставинам власників». Крім того, деякі власники не хочуть платити збір за здачу тварини, «навіть якщо тварини ніколи не були у ветеринара». Часто тварин здають сім’ї, але також і одинокі батьки та молодь. «Насправді серед них є представники всіх верств населення». 

Сперліх із притулку в Лейпцигу також повідомляє, що вже кілька років поспіль до них потрапляють тварини українських біженців. Вони привезли з собою багато маленьких собак, наприклад, чихуахуа, або голих кішок, які мають проблеми зі здоров’ям. Власники не можуть оплатити їхнє лікування.

Інтернет-торгівля перетворює тварин на «перехідний кубок»

До цього додається швидкий бізнес через Інтернет, через що тварини стають «перехідним кубком», — каже Вайсбах із притулку для тварин у Хемніці. Ще одну небезпеку експертка вбачає в торгівлі цуценятами. У обіг потрапляють невакциновані тварини, що підвищує ризик зараження сказом. 

«Сказ — це захворювання, яке після прояву симптомів завжди закінчується смертю як у собак, так і у людей, і яке досі широко поширене в країнах Східної Європи», — пише Товариство захисту тварин Хемніца у своєму інформаційному бюлетені. Як повідомляє організація, що управляє притулком для тварин у Хемніці, тварини з-за кордону посилюють занепокоєння щодо захворювань. Вайсбах вимагає обмежити імпорт, «проводити більше перевірок дотримання вимог захисту тварин, а також послідовно впроваджувати та контролювати дотримання заборон на утримання тварин».

Некастровані коти, власники собак, які не справляються з ними, високі витрати на ветеринара та торгівля цуценятами: хто розмовляє з працівниками притулків для тварин, той часто чує подібні фрази. До цього додається байдужість населення. Собак часто купують через їхній зовнішній вигляд, не зважаючи на ознаки жорстокого розведення, каже Сперліх.

Тварини страждають, бо мають подобатися людям

Наприклад, бернардинця раніше використовували як рятувальну собаку під час лавин. Сьогодні він важить до 90 кілограмів, має висоту в холці 90 сантиметрів і страждає від проблем зі здоров’ям, як пояснює Сперліх. Менші собаки, такі як мопс або французький чи англійський бульдог, страждають від задишки через свою коротку голову. «Якщо розглянути розвиток черепа цих порід за останні 100 років, стає очевидним, яке жахливе зло ми чинимо тваринам», — каже Сперліх. Танкер, у свою чергу, через свої нерівномірні пропорції тіла страждає від проблем із міжхребцевими дисками.

Щодо котів, то Сперліх згадує шотландську фолд, чиї загнуті вуха є наслідком аномалії розвитку хрящів, що впливає на тіло. Також гібриди домашніх і диких котів, такі як бенгальський, саванна та каракат, є прикладом розведення, що завдає страждань тваринам. З огляду на страждання тварин Сперліх вимагає посилення законодавства. Це матиме наслідки для улюблених домашніх улюбленців. Тоді такс або мопс більше не можна буде розводити у їхньому нинішньому вигляді.