Дідусь і онук відтворюють історичний трактор НДР

Оточений квітковими вазонами та конусоподібними живоплотами, старовинний трактор з НДР вагою майже одну тонну стоїть на кам’яному постаменті у передньому дворі Герхарда Кене. Однак цей трактор — не історичний колекційний екземпляр, а репліка повітряно-охолоджуваного Famulus 14/36, складена з 1 551 підків — у масштабі 1:1. «Моєю коханою є моя дружина Анне-Катрейн, з якою я разом уже 44 роки, але моєю другою великою любов’ю є старовинні трактори», — захоплено розповідає 64-річний мешканець Страсбурга про старі сільськогосподарські тягачі.

Це вже його другий трактор із підків

Це не перша реконструкція трактора з підків, яку створив Кехне. Ще близько десяти років тому він зварив «Lanz Bulldog». Справжній старовинний трактор був для нього занадто дорогим, тому він вирішив відтворити трактор своєї мрії з підків. Пізніше він подарував цей витвір мистецтва своєму кузену із Саксонії-Ангальт.

Відтоді у цього любителя-майстра постійно свербіли руки, щоб побудувати для себе новий трактор. Наприкінці минулого року це бажання нарешті взяло гору. Він захотів відтворити свій перший ретро-трактор, придбаний 25 років тому, — «Фамулус». Виготовлений у 1960-х роках на тракторному заводі в Нордгаузені, Тюрінгія: «Чи лежу я взимку на дивані, і живіт стає дедалі більшим, чи йду я в суботу, неділю або після роботи до цеху й збіраю такий трактор у піті», — це просто приносить йому велику радість, підсумовує кваліфікований слюсар із сільськогосподарської техніки та тракторів.

«Це моє хобі, і це моє життя»

Коли Кене не збирає трактор із підків, його, ймовірно, можна знайти за роботою над справжньою моделлю ретро-автомобіля. Він допомагає багатьом знайомим, а також їздить в інші міста, щоб займатися своїми майструваннями. «Це моє хобі, і це моє життя», — каже мешканець Укермарка. Ще в дитинстві він мав схильність до майстрування і спаював маленькі фігурки Міккі Мауса з кришечок від пляшок.

Кане побудував «Фамулус» разом зі своїм онуком Мальте. Вони навіть встановили колінчастий вал, шатун, поршень і втулку в цей залізний трактор НДР 1960-х років. Для Кене цей спільний проєкт з онуком мав на меті також відірвати його від мобільного телефону та зацікавити ручною працею.

Ручна праця замість смартфона

Багато дітей після школи, коли батьки ще працюють, сидять вдома наодинці перед екраном і грають на смартфоні чи ноутбуці, каже Кене. Він хоче заохотити дітей та підлітків відкласти смартфон і, як він каже, поспостерігати за тим, як хтось із їхнього оточення займається домашнім майструванням. Водночас він вважає, що батьки чи бабусі й дідусі також зобов’язані приділяти увагу інтересам своєї дитини.

Він усвідомлює, що не кожна дитина має таку можливість, каже він. Але те, що він зміг чогось навчити свого онука і що той був таким захопленим, робить його гордим. «І Мальте вже не так багато сидить у телефоні».

Онук Мальте: можливо, навчився чомусь корисному для майбутньої професії

Після шкільних завдань Мальте прийшов до цеху й допомагав дідусеві зварювати. Для 13-річного хлопця це був захоплюючий проект далеко від цифрового світу: «У цеху є багато речей, які можна побудувати й навчитися», — каже Мальте. «Можливо, це стане в нагоді й у майбутній професії».

Мальте також критично ставиться до того, що його покоління проводить багато часу перед екраном. «Коли нудно й не знаєш, чим зайнятися, то берешся за мобільний». Однак під час роботи над проєктом із дідусем він міг проявити творчість і брати участь у прийнятті рішень щодо окремих етапів роботи. «Було багато речей, у яких я міг допомогти дідусеві». Наприклад, саме так у нього з’явилася ідея щодо керма, яку він також реалізував самостійно.

Після великого проєкту з дідусем Мальте настільки захопився зварюванням, що захотів продовжувати. Вони з дідом зварюють не лише трактори, а тепер ще й квіти та серця з підків.

«Чудове відчуття, коли бачиш, як щось створюється»

Мальте подобається, наскільки творчим можна бути під час зварювання. За його словами, це чудове відчуття — бачити, як щось створюється, і розуміти, що робота того варта. «Це справді щось унікальне». Своїм одноліткам він може лише порадити спробувати щось змайструвати, полагодити велосипед або просто виїхати на природу, замість того, щоб сидіти в телефоні. 

У майстерні, де дует «дідусь і онук» разом провів загалом 220 робочих годин, стоїть чимало старих тракторів, що належать Кені та його зятю. Цей цех також використовується страсбурзьким клубом любителів ретроавтомобілів, де Кене регулярно зустрічається з іншими ентузіастами.

Серед численних сільськогосподарських машин там стоїть навіть справжній «Фамулус». У Кене немає єдиного улюбленого трактора. «Вони мають заводитися, мають працювати, бути придатними для руху та безпечними в експлуатації — тоді їздити на будь-якому тракторі приємно», — каже Кене з посмішкою. І цей трактор, як зізнається Кене, не має стати останнім спільним майструвальним проєктом дідуся та онука.