Еріх Кестнер: Заклик до активного спротиву правому екстремізму

У 1927 році поїхав до Берліна і писав художні статті для "Die Weltbühne" і "Vossische Zeitung". У 1929 році вийшов його роман для дітей "Еміль і детективи", який через два роки був екранізований за сценарієм Біллі Вайлдера. У 1933 році він випадково став свідком спалення своїх книг на Оперній площі в Берліні. Після цього на популярного письменника чекали роки ходіння по канату націонал-соціалізму. Він залишився, частково через свою матір, з якою підтримував близькі стосунки протягом усього життя. Через заборону публікацій він міг публікуватися в Німеччині лише під псевдонімом.

Часом він переховувався, але потім регулярно сидів у берлінській кав'ярні, розповідає Ганушек. "Це теж було добре відомо". Гестапо заарештовувало його двічі. "Були також періоди, коли він щоночі спав в іншому місці". Він підтримував людей у підпіллі фінансово "і намагався кидатися проти жала", чинити опір.

"Він йшов на компроміси, мусив йти на компроміси, він не був братами і сестрами Шолль, не був героєм у цьому сенсі". Але його бульварні комедії демонструють, "що означає не знати, що є що, де є що", - каже літературознавець. Книги Кестнера продовжували друкувати в інших німецькомовних країнах і все ще поширювалися в Німеччині. І йому дозволили написати сценарій до фільму "Мюнхгаузен" під іншим ім'ям. Лише в 1943 році йому фактично заборонили працювати, і він жив на свої заощадження до кінця війни.

Тим часом він збирав матеріал для роману, "своєрідної моральної історії Третього Рейху", - розповідає Ганушек. Були лише фрагменти - перешіптувані жарти, коментарі до газетних повідомлень, описи негараздів повсякденного життя. Тоді Кестнер зрозумів, що писати про Голокост, масштаби якого стали очевидними лише після війни, неможливо. Він тихо поховав проект.

Успішний автор потім два з половиною роки знову працював журналістом у "Neue Zeitung", намагаючись пролити світло на нацистську епоху, відвідуючи Нюрнберзький процес і описуючи "абсурдні реалії, вбивчу природу Третього рейху". Пізніше він повернувся до письменництва, здобувши колишню популярність завдяки таким дитячим книжкам, як "Das doppelte Lottchen" та "Die Konferenz der Tiere", а також супроводжував політичні протести. За словами Ганушека, це можна знайти в текстах кабаре, шансоні, газетних статтях, промовах і коротких виступах на демонстраціях. У 1960-х роках письменник жив між двома дружинами, почергово переїжджаючи то до Мюнхена, то до Берліна, де також жив його син. У 1974 році Кестнер, який ніколи не відпускав Дрезден і Саксонію, помер від раку - і знайшов свій останній притулок у Мюнхені.

Copyright 2024, dpa (www.dpa.de). Всі права захищені