Зміни у сфері пралень-салонів: як вони сьогодні приваблюють клієнтів

Студенти та монтажники, бабусі з постільною білизною, перукарі з рушниками, прибиральники у робочому одязі: у пральних салонах Маркуса Кобера в Лейпцигу зустрічаються найрізноманітніші люди. У них є одне спільне: вони хочуть швидко попрати свій одяг. Завантажити машину, вибрати програму — приблизно за годину все має бути чистим і висушеним.

«Час — це найважливіший фактор», — пояснює Кобер. Уявлення про пральню як про місце, де можна довго посидіти й випити кави, є застарілим. «Попит є на швидкі машини та просте управління».

Кобер управляє п’ятьма пральнями під брендом Snowball у Лейпцигу, планується розширення діяльності у Саксонії-Ангальт. Простий цикл прання в його пральнях коштує близько п’яти євро. Попит зростає, пояснює він. Але чому ж відмовлятися від власної пральної машини й долати шлях до пральні? Серед причин — брак місця в квартирі, витрати на придбання власної машини та більша гнучкість у разі переїзду.

Великі пральні машини для постільної білизни тощо

У Хемніці Роземарі Вайдауер відчуває стабільність: за її словами, її клієнти протягом років залишалися напрочуд відданими. Її пральний центр, оточений великими житловими будинками в самому центрі міста, працює з 1991 року; тут встановлено 21 пральну машину та вісім сушильних машин. Сюди приходять постійні клієнти, а також випадкові відвідувачі під час культурних заходів або мотозльотів, що відбуваються неподалік. 

«Масштабні заходи дають про себе знати», — розповідає Вайдауер. У Хемніці сучасні технології поєднуються з традиційними звичаями. «Ми знаходимося на околиці Ерцгебіргу, де досі використовують прасувальні дошки, і ми також пропонуємо цю послугу. А також послугу прасування сорочок». Зараз починається «сезон постільної білизни» — саме для цього особливо потрібні машини, що вміщують до 15 кілограмів. Постільна білизна, великі предмети білизни, кілька машин одночасно — за цим приходять навіть клієнти, які хоч і мають пральну машину вдома, але стикаються з обмеженнями при пранні такої кількості білизни.

Пральня як місце зустрічей — «Ми розмовляємо про все на світі»

У Петера Крауса є фіксований день прання на тиждень. Його квартира розташована за кілька хвилин ходьби від прального центру в Хемніці. Він цінує спілкування з іншими відвідувачами, каже він. «Ми розмовляємо про все на світі».

П’ять років тому він вирішив не купувати власну пральну машину. «Нові прилади ламаються швидше, ніж раніше, а ремонт коштує дорого», — каже Краус і розповідає про давню традицію спільного прання білизни в Хемніці. Ще за часів НДР у місті існував комбінат послуг «Фікс». «Туди можна було здати брудну білизну». Натомість класичні пральні самообслуговування у Східній Німеччині до 1990 року були набагато менш поширені, додає Розмарі Вайдауер. 

Пральні приваблюють нові групи клієнтів

У пральні Марка-Арчі Леманна в Баутцені клієнти тепер очікують на новітні технології та індивідуальні пропозиції з прання, пояснює власник. Раніше сюди приходили переважно монтажники та одинокі люди, а зараз великими машинами дедалі частіше користуються сім’ї. Килими, накладки на шезлонги та ковдри для тварин стали повсякденністю. Для цього передбачені машини з більшою місткістю, зокрема спеціальна машина для ковдр для коней та речей для собак. Оснащення також зазнало вдосконалення. Клієнти можуть розраховуватися безготівково, обирати програми за допомогою сенсорного екрану та додавати до замовлення засоби для прання, гігієни або просочення. Звичайне прання разом із пральним порошком коштує близько шести євро. 

За словами Леманна, пральні також використовуються як зручна проміжна зупинка: після відпустки сім’ї розподіляють свій одяг між кількома машинами, тим часом йдуть у місто, а потім продовжують подорож із чистим одягом. «Вдома вони були б зайняті цим кілька днів». Ціни є головною причиною, чому пральні працюють: «У нас та сама техніка, що й у хімчистці чи пральні, але ми економимо на витратах на персонал». Завдяки цьому його пральня стала цікавою не лише для нових приватних клієнтів, а й для малого бізнесу, наприклад, перукарень.

Пральні залишаються енергоємною галуззю

Для власників цей бізнес залишається викликом, пояснює Маркус Кобер. Він посилається на високі витрати на електроенергію та газ. А клієнти економлять гроші. Все менше з них користуються сушильними машинами, а замість цього забирають білизну мокрою. Також робота у неділю та у святкові дні є складною для власників, каже Кобер. «Мені погрожували високими штрафами, якщо я відкриватиму свої салони у неділю, хоча в інших федеральних землях це дозволено. Особливо неділя потрібна тим, хто доїжджає на роботу, та монтажникам».

Проблеми з правилами роботи пральних салонів відомі, пояснює на запит Міністерство економіки в Дрездені. Міністр Дірк Пантер (СДПН) отримав кілька звернень від власників. Він має намір домогтися змін та «прагматичного рішення». «Нерівномірне регулювання годин роботи пралень та автомийок більше не відповідає реаліям життя», — цитує його міністерство.

Кількість підприємств у сфері «прання та хімчистки» у Саксонії зменшилася. За даними Державного статистичного управління, у 2024 році в цій галузі налічувалося загалом 160 підприємств, у 2019 році — 209, а у 2014 році — ще 248. Однак статистика охоплює не лише пральні-салони, а й традиційні пральні та хімчистки. Окремі дані щодо пралень самообслуговування отримати неможливо.