Джентльмен між стійками: Юрген Крой святкує 80-річчя

Такі подарунки на день народження, мабуть, трапляються нечасто. З нагоди 80-річчя, яке відсвяткували в понеділок, телеканал MDR присвятив одному з найкращих, мабуть, футбольних воротарів Німеччини 45-хвилинний документальний фільм. Клуб розробив спеціальну колекцію одягу, а команда регіональної ліги грає у спеціальних футболках. І все це заради людини, яка є чимось особливим для клубу та міста і яка разом із 250 людьми відвідала попередній показ у кінотеатрі Цвікау — Юргена Кроя.

Грандіозні слова ніколи не були його стилем — навіть того вечора. Юрген Крой волів, щоб за нього говорили вчинки. Як футбольний воротар, як тренер, як мер свого рідного міста Цвікау. Крой був людиною народу, і футбольні вболівальники НДР це цінували. Після об’єднання Німеччини вони обрали воротаря тодішнього клубу «БСГ Заксенрінг Цвікау» «Найкращим футболістом НДР». Саме воротаря, а не таких всесвітньо відомих польових гравців, як Юрген Шпарвассер, Ганс-Юрген Дорнер, Йоахім Штрайх, Петер Дуке чи Еберхард Фогель.

Крой і досі любить публіку, вболівальників, своїх колишніх товаришів по команді. У кінотеатрі він роздавав незліченні автографи, то зробив селфі, то вступив у невелику розмову. Стрункий і худорлявий, як у свої найкращі футбольні часи, він залишається бадьорим і красномовним. До сьогодні він залишається футболістом, який всю свою кар’єру провів у заводській спортивній команді, а не у великих клубах НДР, і який, попри це, досяг рівня «світового класу».

Сильні емоційні спалахи ніколи не були його візитною карткою. Натомість — спокій і розсудливість. Юрген Крой був тим, хто знав, чого хоче. І тим, хто наполегливо йшов до своєї мети й досягав її. Небагато воротарів уособлюють ці риси. «Воротар не мусить бути екстравертом, він не мусить бути шоуменом», — каже Крой.

Людина без манер

Гравець, який 94 рази виступав за збірну НДР, переконував скоріше практичністю, чудовим позиціонуванням та ефективністю у відбиванні ударів. Йому не потрібні були зайві трюки, щоб завоювати оплески публіки. 

Проте він святкував успіхи. За свою кар’єру з 1965 по 1981 рік він став олімпійським чемпіоном (1976) та олімпійським бронзовим призером (1972), виступив на чемпіонаті світу 1974 року, де відбулася легендарна перемога з рахунком 1:0 в єдиному міжнімецькому поєдинку проти ФРН у Гамбурзі, а також дійшов із клубом «Заксенрінг Цвікау» навіть до півфіналу Кубка володарів кубків (1976).

«Для мене було важливо бути там, де сім’я почувається комфортно, де все гаразд. І це було у Цвікау. Я завжди грав у вищій лізі, двічі вигравав кубок зі своїм клубом», — з гордістю розповідає Крой. Це подобалося не всім, насамперед — спортивному керівництву НДР. «З боку Німецького союзу гімнастики та спорту НДР мені навіть досить відверто погрожували репресіями. На щастя, я вже давно був гравцем національної збірної і зміг протистояти цьому тиску. Напевно, було б неможливо пояснити, чому найкращий воротар країни більше не грав у національній збірній», — згадує Крой.

Чесна людина

Він завжди був чесною людиною, яка ще довго після об’єднання Німеччини ділився своїми спогадами про життя спортсменів у НДР. «Зарплата становила приблизно 1 500 марок НДР, гравцям національної збірної доплачували 1 000 марок на місяць, а за кожен міжнародний матч — ще від 1 000 до 2 000 марок — залежно від рівня суперника», — розповів колись Крой під час бесіди в «Остзеештадіоні» у Ростоку, а також розповів, на що він витратив премію в розмірі 8 500 марок за участь у чемпіонаті світу 1974 року: серед іншого, він купив на ці гроші басейн, у якому купалися ще довго після падіння Берлінської стіни.

Після завершення кар’єри та в умовах нової політичної системи він працював вчителем фізкультури, тренером клубу «Заксенрінг Цвікау», представником компанії зі спортивних товарів, керівником видавництва групи газет у Західній Саксонії, мером з питань культури, освіти та спорту у Цвікау, а також виконавчим директором місцевих підприємств у сфері культури, туризму та виставкової діяльності. «Мені пощастило отримати цікавий професійний досвід», — каже Крой. «Я завжди із задоволенням йшов на роботу».