Майстер уже 65 років — Герт Ебенрехт продовжує пекти

Якби Герт Ебенрехт був найманим працівником, він уже 20 років як вийшов би на пенсію. Але 85-річний чоловік просто не може уявити собі життя без пекарського ремесла. І це не дивно: адже він практично виріс у пекарні свого діда. «Ще до того, як я пішов до дитячого садка, я вже допомагав у пекарні», — згадує він. На той час пекарня, яка завжди розташовувалася на тому самому місці в маленькому містечку Тейха (округ Заале) неподалік від Галле, існувала вже 35 років, згадує він. Її заснував його дід Карл у 1911 році.

Сьогодні в цьому підприємстві разом працюють три покоління — усі вони майстри своєї справи. Уже 65 років Герт Ебенрехт носить звання майстра-пекаря. На знак вшанування його невтомної праці у п’ятницю він отримає «Залізний майстерський лист» від Ремісничої палати Галле. «Це не обов’язок. Це моя вільна воля. Якщо я не прийду, то не прийду», — відповідає він на запитання. 

Робота починається о 2-й годині ночі

Лише раннє прокидання — робота в пекарні починається о 2-й годині ночі — він тепер доручає своєму синові Томасу Ебенрехту. Майстер-кондитер тепер керує підприємством разом зі своїм сином Максом. За словами Герта Ебенрехта, жоден із трьох ніколи навіть не розглядав можливість обрати іншу професію. 85-річний майстер вважає, що стосунки між трьома поколіннями майстрів є чимось особливим і навряд чи можна порівняти їх зі звичайними робочими відносинами.

Як наймолодший і майбутній керівник, Макс опікується ідеями щодо збуту та рецептів і готує підприємство до майбутнього. Пекарня вже була нагороджена загалом п’ятьма «Кулінарними зірками» від Аграрної маркетингової компанії землі за свої витвори — зокрема за хліб із спельти, штолен та «пивний хліб». Таким чином Макс Ебенрехт також проклав пекарні шлях на полиці регіональних супермаркетів. За словами трійці, на це знадобилося шість років переконливої роботи. 

Професія, технології, а також бізнес зазнали змін за понад шість десятиліть професійної діяльності, розповідає ветеран Герт Ебенрехт. Повага до пекарського ремесла зменшилася в часи, коли на полицях супермаркетів з’явилися дешеві товари. Якщо раніше сільський пекар був звичним явищем і головним постачальником для місцевих жителів, то сьогодні магазин у Тейсі, як і сімейне ремісниче підприємство, належить до вимираючого виду. Про це знає й Герт Ебенрехт.

У хлібопекарській справі важко знайти персонал

У підприємстві, окрім членів родини, працюють четверо найманих працівників. І насправді Ебенрехтам не завадило б ще більше персоналу, тому вони неодноразово навчали учнів. Однак ті або кидали навчання, або після багатообіцяючого закінчення школи обирали менш вимогливу роботу. Бажання працювати 40 годин на тиждень і мати водійські права стало, за словами Макса Ебенрехта, справжньою рідкістю.

Про це свідчать і цифри: за даними Центрального союзу німецьких пекарів, з 2014 по 2024 рік кількість учнів у хлібопекарській галузі зменшилася вдвічі — з приблизно 20 500 по всій країні у 2014 році до близько 10 000 у 2024 році. Поки що Ебенрехти не спостерігають зміни цієї тенденції. 

«Якщо ти самозайнятий, не варто зважати на час»

Якби не допомога практично всієї родини, пекарня та кондитерська Ебенрехт, ймовірно, не проіснувала б понад 100 років. Окрім реалізації продукції в супермаркетах, у центрі Галле працює філія. Два торгові автомобілі щодня курсують околицями. Дискусії про право на неповний робочий день та баланс між роботою й особистим життям здаються далекими для цієї пекарні. На запитання про свій тижневий робочий час Томас Ебенрехт відповідає: «Якщо ти самозайнятий, не можна зважати на час».

Водночас у трьох поколінь майстрів відчувається певна гордість: за те, що вони створили, та за те, що підприємство продовжує існувати попри зростаючий тиск витрат і конкуренцію з боку великих промислових пекарень. Троє не завжди доходять згоди: так, навіть у свої 85 років Герт Ебенрехт не відмовляється плести тісто для макових косичок вручну, замість того щоб, як це прийнято сьогодні, вирізати його за допомогою форми, і за цю трудомістку роботу отримує похитування головами від сина та онука. 

Водночас обоє цінують підтримку з боку старшого: те, що Герт Ебенрехт після двох важких захворювань на рак досі так активно допомагає в пекарні, межує з дивом, розповідає син Томас. Для старого майстра все ясно: він почувається фізично здоровим. Поки він може, він хоче продовжувати. «Я ж уже майже всюди побував. Навіщо мені тепер їздити по світу?», — каже він і знизує плечима.

Тим часом у пекарні доростає вже шосте покоління. Правнук Герта Ебенрехта має два роки. Чи піде він слідами свого батька, Макс Ебенрехт ще не знає. Але він сподівається: «Ремесло зараз знову набирає популярності».