Незважаючи на відмову від вугілля: чому 19-річний хлопець робить ставку на компанію «Мібраг»

Коли Гаральд Спенглер завершить навчання на електротехніка, до запланованого припинення виробництва електроенергії з вугілля в Центральнонімецькому вугільному басейні залишиться лише кілька років. І вже зараз компанія Mitteldeutsche Braunkohlengesellschaft mbH (Mibrag), у якій 19-річний хлопець цього року розпочав професійне навчання, поступово припиняє видобуток вугілля у своїх відкритих кар’єрах. Лише нещодавно останній вугільний екскаватор покинув родовище Шленгайн. Наприкінці року видобуток вугілля там буде припинено після десятиліть експлуатації. Проте майбутній електротехнік із сусіднього міста Лука робить ставку на майбутнє своєї кар’єри саме в цій вугільній компанії. Чому він це робить? «Професія електротехніка все одно має перспективне майбутнє», — каже він. До того ж: у майбутньому компанія «Мібраг» робитиме ставку на фотоелектрику та вітроенергетику. 19-річний юнак упевнений, що його професія й тоді залишатиметься «затребуваною та важливою».

Електроенергія підтримує роботу відкритих вугільних кар’єрів

Однак наразі у цьому вугільному басейні, як і раніше, головним завданням залишається видобуток бурого вугілля. І саме електроенергія є рушійною силою видобутку вугілля по обидва боки кордону між Саксонією-Ангальт і Саксонією. «Відкрита розробка на даний момент все ще є найбільшою сферою застосування», — каже Ніко Пук, керівник навчального центру Mibrag, що належить концерну. Електротехніки, такі як Гаральд Шпанглер, керують та контролюють електромережу на відкритих кар’єрах і на власній промисловій електростанції компанії «Веліц» поблизу Хоенмельзена. Електростанція забезпечує відкриті кар’єри електроенергією, а також постачає тепло до навколишніх населених пунктів.

Численні кабелі, товщиною з руку, несуть напругу 6 000 вольт, немов артерії, у всі куточки вугільного басейну. Екскаватори відкритих кар’єрів вагою близько 1 000 тонн, конвеєри довжиною в кілометри та численні насосні установки, що відкачують воду з видобувних полів, — усі вони потребують електричних приводів. Масштаби тут набагато більші, ніж у електрообладнанні домашнього мопеда. «Так, це, безперечно, викликає повагу», — каже стажист Шпенглер.

Однак професійне життя 19-річного юнака колись вийде за межі вугільної галузі. За даними компанії Mibrag, вже сьогодні побудовано вітрові та сонячні електростанції загальною потужністю 100 мегават. До кінця 2027 року компанія Mibrag планує ввести в експлуатацію об’єкти відновлюваної енергетики загальною потужністю 255 мегават.

Стажисти у другому поколінні родини, що працює на вугільних підприємствах

«Ми зараз, так би мовити, перейшли від планування до реалізації», — каже речниця Свантьє Елерс. Однак для експлуатації вітропарку не потрібна така сама кількість персоналу. Компанія «Мібраг» також зосереджується на інженерних послугах, технічному обслуговуванні вантажних вагонів, а також на переробці та утилізації відходів. Крім того, працівники потрібні для рекультивації: навіть після видобутку останнього вугілля великогабаритну техніку потрібно експлуатувати та обслуговувати. До цього додається грандіозне завдання з рекультивації шахт.

Так, можливо, саме Харальд Шпанглер колись супроводжуватиме закриття видобувного підприємства. Інтерес до цієї роботи 19-річний юнак успадкував уже у власній родині. Його батько також опанував професію електротехніка в компанії «Мібраг». Такі історії Ніко Пук чує раз по раз. Зв’язок із компанією «Мібраг» у деяких сім’ях сягає кількох поколінь, повідомляє керівник навчального центру «Мібраг». Більшість учнів, як і раніше, походять із цього регіону. 

Менше власних кадрів, більше партнерських компаній

Однак у зв’язку із запланованим відмовою від вугілля потреба Mibrag у персоналі зменшується. «Відповідно, наша власна потреба в стажерах також суттєво зменшилася», — пояснює речниця компанії Свантьє Елерс. Це одна з причин, чому навчальний центр Mibrag у майбутньому має ще активніше працювати й для інших підприємств. Тому у квітні цього року компанія «Мібраг» виокремила свій навчальний центр у дочірню компанію.

За даними генерального директора Пука, у Профені наразі навчаються 124 стажери. Шпанглер — один із дванадцяти майбутніх електротехніків першого курсу. Іншими основними професіями є промислові та конструкторські механіки, а також мехатроніки. Молоді фахівці походять як з «Мібраг», так і з 23 партнерських підприємств. «Тут є все — від великих концернів до невеликих підприємств із десятьма співробітниками», — зазначає Пук. До них, наприклад, належить «Зюдцукер»: Цей харчовий концерн, зокрема, експлуатує в Цайці цукровий та крохмальний заводи.

Якщо все піде за планом генерального директора Пука, навчальний центр має й надалі розширюватися. Він вважає, що для цього є всі передумови: «Цей навчальний центр, так би мовити, є останнім у своєму роді в регіоні». У Бургенландському окрузі немає аналогічної можливості для міжпідприємницького навчання за технічними спеціальностями. У майбутньому щорічно мають розпочинати навчання від 45 до 50 учнів. До цього додаються курси підвищення кваліфікації, аж до підготовки керівних кадрів.

Поки що немає готового плану на майбутнє

Для Гаральда Шпанглера повсякденне життя протягом перших двох років навчання проходить переважно в практичних майстернях та навчальних аудиторіях освітнього центру. Потім настають стажування на підприємстві. Як саме виглядатиме його робочий день через десять чи двадцять років? «Я ще не надто замислювався над цим», — каже він. Натомість він дуже добре знає, що його приваблює в цій професії: прокладати кабелі, проводити вимірювання, виявляти несправності — і «потім бачити, що ти зробив». Незалежно від того, чи в майбутньому працюватиме конвеєр, чи інше обладнання: для нього все починається з того, що струм надходить туди, де він потрібен.