Зірка, що носить його ім’я: Пітеру Дуке виповнюється 85 років

Найяскравіша зірка на футбольному небі клубу «Карл Цайс Єна» з 14 жовтня засяє також у сузір’ї Терезів. До 85-річчя Петер Дуке отримає власну зірку, зареєстровану в Європейському інституті іменування зірок. «Я навіть не можу в це повірити і мушу спочатку побачити, щоб повірити, що зірка на небосхилі носить моє ім’я. Це неймовірно», — сказав ювіляр про подарунок від компанії Elf5 Jena GmbH, спільної маркетингової команди ФК «Карл Цайс Єна» та баскетболістів «Science City Jena».

Не менш неймовірним є й життєвий шлях Дуке, який народився 14 жовтня 1941 року в колишньому рейхсгау Судетенланд і якого через темне волосся також називали «Чорним Петером». У Шонебеку поблизу Магдебурга родина Дуке провела час після втечі, перш ніж Петер у 1959 році приєднався до «SC Motor Jena», який у 1966 році було перейменовано на «FC Carl Zeiss Jena» і якому він залишався вірним протягом усієї своєї кар’єри.

Дуке — триразовий чемпіон і триразовий володар кубка

Уже в своєму першому сезоні його команда виграла Кубок FDGB, до чого центральний нападник зростом 1,77 метра доклав дві голи у фіналі, в якому команда перемогла «Емпор Росток» з рахунком 3:2. Загалом за 20 років Дюке забив 207 голів у 466 офіційних матчах, тричі вигравши чемпіонат і тричі — кубок. 

«У мене було дуже багато яскравих моментів, і я досі пишаюся та радію, що опинився в Єні, де мав змогу грати разом зі своїм старшим братом», — сказав Дуке. Його брат Роланд, який був на сім років старший, ще до 1959 року намагався влаштувати молодшого брата в «Мотор Єна», але прорив стався лише завдяки його виступам у юнацьких матчах у Магдебурзі.

Збірна та кіно

За першою перемогою в Кубку незабаром послідувало запрошення до національної збірної, з якою Дуке у 1972 році завоював бронзову медаль на олімпійському футбольному турнірі в Мюнхені. На чемпіонаті світу 1974 року нападник через травму грав лише частково і спостерігав за перемогою НДР над ФРН з рахунком 1:0 лише з лави запасних. 

Подорожі зі збірною, за яку він забив 15 голів у 68 матчах, завжди були особливим подарунком для цього любителя вестернів. Так він мав змогу переглядати вестерни, такі як «Ріо-Браво». «Я волів іноді прогуляти тренування й подивитися фільм», — сказав Дуке, який після об’єднання Німеччини подорожував Диким Заходом у США.

Десять тижнів дискваліфікації після програного фіналу кубка

Дві серйозні травми у 1966 та 1974 роках пояснюють, чому Дуке з 153 голами посідає лише 3-тє місце у вічному списку бомбардирів Вищої ліги НДР. Але й його темперамент став на заваді тодішньому улюбленцю жінок. У фіналі кубка 1965 року, програному з рахунком 1:2 проти «СК Ауфбау» (Магдебург), Дуке відмовився прийняти маленький кубок для переможеного — висловившись грубими словами. 

«Гарне поєднання запалу та темпераменту є доречним у позитивному сенсі», — сказав Дуке. Це поєднання коштувало йому після фіналу кубка десятитижневої дискваліфікації.

Дуке залишився вірним Єні

Однак були й захисники, такі як легендарний арбітр НДР Руді Глекнер, який визнавав, що цей «божевільний, бунтівний і непередбачуваний» нападник мав вільний дух, яким і був Дуке. На думку його на рік молодшого партнера по команді Ганса Мейєра, з огляду на обмежені можливості переходів у НДР, Дуке був «обдарованим футболістом, який народився не в той час і грав не в тій команді». 

Проте сам Дуке в Єні «завжди почувався дуже добре» і тепер, у вечір свого 85-го дня народження, під відкритим небом може навіть неозброєним оком розгледіти свою власну зірку.