Перетворення старої фабрики на центр для митців та креативних людей - ця ідея вже близько двох десятиліть працює на лейпцизькій прядильній фабриці Baumwollspinnerei. Цими вихідними виповнюється 20 років з дня заснування галерей на території прядильної фабрики. У суботу та неділю вони відчиняють свої двері для весняного туру.
З-поміж іншого, Galerie Eigen + Art представляє роботи Нео Рауха під назвою "Заповідник тиші". Galerie Kleindienst показує картини Рози Лой, а ASPN презентує нові роботи Франциски Гольштейн.
Бертрам Шульце: "Тут було як на дитячому майданчику пригод"
Бертрам Шульце, виконавчий директор Spinnerei, досі пам'ятає, як він вперше ступив на територію фабрики. "Можна було пройти з наших майстерень довгими підвальними коридорами і раптом опинитися у виробничому цеху, де жінки у фартухах все ще стояли біля верстатів. Все було на місці. А з іншого боку - теж дуже тихе і безлюдне місце."
Збудована у 1907 році, бавовняна фабрика колись була найбільшою у своєму роді в континентальній Європі. За часів НДР тут працювало до 4 000 людей у три зміни, але виробництво припинилося у 2001 році. Багато хто скептично ставився до ідеї перенесення мистецтва в ці індустріальні зали, розповідає Шульце.
Розвиток прядильної фабрики тісно пов'язаний з ажіотажем навколо живопису Нової лейпцизької школи, який розпочався через кілька років після падіння Берлінського муру. Такі художники, як Нео Раух, були орендарями від самого початку і привернули міжнародну увагу до Spinnerei.
Сьогодні, за словами Шульце, всі доступні приміщення зайняті. Найбільшими орендарями є професіонали у сфері мистецтва та культури. Попит на студії, зокрема, є високим. В інші приміщення переїхали різні компанії, такі як виноторговець, архітектори і навіть колл-центр. За словами Шульце, оренда студій все ще доступна - від чотирьох до шести євро за квадратний метр.
Власник галереї з самого початку: "Тут все було настільки реалістично"
Арне Лінде, керівник Galerie ASPN, була тут з самого початку. Тоді, 20 років тому, вона була єдиною жінкою-галеристом і працювала в невеликому приміщенні, яке поступово розширювалося. Лінде особливо цінує згуртованість на місці, той факт, що приміщення не повністю відремонтоване і що орендарі мають велику творчу свободу. "Кожна галерея виглядає по-різному всередині. У нас немає однакових дверей чи однакових унітазів."
На думку Лінде, арт-ринок дуже нестабільний. Даються взнаки наслідки пандемії, війни в Україні та інфляції. Інтерес до мистецтва залишається високим, але бізнес став менш стабільним. Молодь менше зацікавлена в колекціонуванні мистецтва.
Баумволлшпіннерей, тим не менш, є важливою адресою для поціновувачів мистецтва. До галереї Лінде приходять люди з найрізноманітніших верств суспільства: "Приходять люди, які знають про неї все, а інші запитують мене, чи все я намалював сам".
Майже кожна міжнародна газета вже написала про Баумволлшпіннер як про мистецький центр, повідомляє Шульце. У 2007 році британська газета "The Guardian" назвала арт-завод "найгарячішим місцем на землі".
Хоча ажіотаж 2000-х років вщух, директорка задоволена: "Якщо ви зможете продовжувати в тому ж дусі, якщо ви будете настільки привабливими, що зможете протриматися ще 10 або 20 років, для мене цього буде достатньо".
Копірайт 2025, dpa (www.dpa.de). Всі права захищені
